Соціальна ринкова економіка як формула миру » Інститут еколого-релігійних студій

Соціальна ринкова економіка як формула миру 15-08-2019, 00:17

Арнд Кюпперс

РезÑ?лÑ?Ñ?аÑ? поÑ?Ñ?кÑ? зобÑ?аженÑ? за запиÑ?ом "Ð?Ñ?нд Ð?Ñ?ппеÑ?Ñ?"

Якщо в інших країнах німець веде мову про соціальну ринкову економіку, то наслідком цього нерідко є наступна реакція: «Соціальна ринкова економіка – чудова річ, але в нас це не спрацює, оскільки в нас зовсім інші соціальні обставини, ніж у Німеччині». Однак, при цьому цілком не береться до уваги той факт, що в той час, коли вперше виникла думка про концепцію соціальної ринкової економіки, суспільні умови в Німеччині були зовсім не сприятливими. Насправді, це був найгірший час у німецькій історії: епоха націонал-соціалізму.

 

Соціальна ринкова економіка та спротив націонал-соціалізму 

 

Важливими ідейними натхненниками соціальної ринкової економіки були побожні християни, які внутрішньо відкинули націонал-соціалізм і частково брали активну участь в опозиційній діяльності зі загрозою для життя. Це стосується, наприклад, Вальтера Ойкена (Walter Eucken), який був професором економіки в університеті Фрайбурга з 1927 року до своєї смерті в 1950 році. Вже сьогодні «Фрайбургська школа» є синонімом концепції Ойкена про ордолібералізм, що складає теоретичну основу соціальної ринкової економіки. Менш відомим є те, що в епоху нацистів Ойкен був однією з центральних постатей так званого «Фрайбурзького кола» – групи християнських опозиціонерів, діяльність яких була спрямована проти нацистського режиму.

На прохання протестантського богослова Дітріха Бонхеффера (Dietrich Bonhoeffer) деякі члени «Фрайбурзького кола» на початку 1943 року написали меморандум, який повинен був обговорюватися на післявоєнній Вселенській конференції Всесвітньої церкви як програмна основа політичної та соціальної реорганізації Німеччини. Розділ про економічне та соціальне замовлення, який, по суті, написав Ойкен, містить стислий підсумок ордоліберальної програми соціальної ринкової економіки. На думку авторів, їхній намір був виправдати "основи соціально-економічної етики в християнстві".

Ідея соціальної ринкової економіки базується на усвідомленні того, що злет Гітлера та націонал-соціалізму в Німеччині мав не лише політичні, але й соціально-економічні причини. Після Першої світової війни чимало німців втратили заощадження у зв’язку з гіперінфляцією початку 1920-х років. Під час Великої депресії 1929 року багато хто втратив роботу. Оскільки політичні сили не змогли впоратися з економічними та соціальними проблемами, пов'язаними з цими катастрофами, чимало німців поступово втрачали довіру до демократії. Ця невдача була пов'язана з багатьма факторами, в тому числі й тодішньою структурою економіки. У багатьох сферах економіки переважали картелі. Зокрема, в декількох аспектах фатальну роль зіграла важка промисловість, яка на той час була в Німеччині ще дуже важливою. Вона пригнічувала діяльність профспілок та участю працівників в управлінні підприємствами, запобігаючи соціальним змінам. Крім цього, окреслився тісний зв'язок промисловості з політиками та ЗМІ. Врешті-решт, Гітлер, у тім числі за допомогою цих сил, прийшов до влади, яка втілювала як соціальні, так і політичні реакційні ідеї.

Після Другої світової війни засновники соціальної ринкової економіки прагнули відреагувати на цей досвід і знайти кращу, більш справедливу і більш гідну економічну систему. І це справді було не просто питанням економічної політики, але й всебічною соціально-політичною програмою. Це повинно було стати внеском у другу спробу становлення демократії в Німеччині. Засновники "соціальної ринкової економіки" визнали, що ліберальна демократія потребує не тільки доброї конституції, парламентських та конституційних інститутів, але й підтримки, яка має не тільки політичний, а й соціально-економічний характер. Адже демократія як система політичної рівності не може бути успішною й не може довго тривати в суспільстві, в якому панує кричуща соціальна нерівність, яку люди сприймають як свавільну та несправедливу.

 

Справедлива конкуренція, сильна державна та регуляторна політика

як ключові елементи

Але як працює соціальна ринкова економіка? Перше хибне уявлення, яке часто існує в інших країнах, – це думка, що соціальна ринкова економіка взагалі не є ринковою економікою, а певним гібридом ринкової економіки та соціалістичної планової економіки. Фундатори соціальної ринкової економіки, однак, були рішучими противниками будь-якої форми централізованої адміністративної економіки, що практикувалася не лише в Радянському Союзі, але, перш за все, під час війни, у націонал-соціалістичній Німеччині.

Друге помилкове судження – перерозподіл та держава добробуту є центральними ідеями соціальної ринкової економіки. Це правда, що сьогодні в Німеччині існує сильна держава добробуту та високий ступінь перерозподілу. Але це не те, що стояло у витоків соціальної ринкової економіки. Після Другої світової війни Німеччина була економічно на дні. Промисловість, шахти та заводи були знищені, як і значна частина інфраструктури, приміром, залізничні лінії. Значні частини міст були знищені; багато людей голодували. Тож ніщо не підлягало перерозподілу, бо ж спершу все треба було відбудувати. Лише тоді, коли відновилися економіка та процвітання, поступово створювалась німецька держава добробуту. Звісно, складовою ідеї соціальної ринкової економіки постає участь загалу в соціальному прогресі. Проте основна ідея соціальної ринкової економіки – соціальне в ринковій економіці виникає не через державне планування й не через вибіркове втручання держави в економічні справи, а через сам ринок або через конкуренцію на ринку.

Для ордолібералів саме конкуренція є визначальною величиною. Відповідно до їхньої концепції, ключовим завданням соціальної ринкової економіки постає забезпечення справедливих умов цієї конкуренції. Основне положення «ордо», про яке ведуть мову ордоліберали і яке дало їм назву, – це порядок конкуренції. Зрештою, чесна конкуренція не виникає сама по собі, якщо просто запровадити свободу ринку. Навпаки, без сильного порядку дуже легко й досить часто може виникнути зловживання свободою, особливо з боку економічно сильних. Наприклад, корупція, картелі або монополії є постійною загрозою для чесної конкуренції у вільній ринковій економіці. Щоб запобігти такому зловживанню, як це стверджують ордоліберали, "сильна держава" повинна бути здатною поставити на своє місце тих, хто несправедливо зловживає своєю владою. Завданням "сильної держави" в соціальній ринковій економіці є забезпечення конкуренції за допомогою типових положень, політики формування економічного порядку та покарання за порушення цього порядку. Це схоже на систему в футболі. Тут також є типові положення: правила гри, які повинні забезпечити справедливу спортивну конкуренцію. І якщо мова йде про нечесні дії, то арбітр повинен втрутитися, роздати жовті та червоні картки й навести порядок.

 

Врівноваження силової асиметрії

Спроба систематичного запобігання зловживанню владою – це те, що найбільше відрізняє соціальну ринкову економіку від необмеженого капіталізму. Ліберальна ідея ринку передбачає договірну автономію, тобто підкреслюється те, що виконана робота та винагорода постають предметом вільного обговорення. Проте ця ідея – ідеал, який часто виявляється вигадкою в реальному житті. Насправді, договірна автономія функціонує лише тоді, коли між сторонами досягнутий приблизний баланс переговорних позицій, особливо якщо між ними немає суттєвих відмінностей у володінні владою чи інформацією.  

Відтак, споживач повинен бути захищений державою на рівні законів і регуляторного нагляду. Наприклад, антимонопольне законодавство повинно гарантувати, що клієнти можуть обирати пропозиції від кількох роздрібних торговців, які фактично конкурують між собою та не домовляються щодо цін. Саме такий захист слабшої сторони в асиметричних договірних сторонах є невід'ємною складовою соціальної ринкової економіки й істотною відмінною рисою в зіставленні з необмеженим капіталізмом.

Промовистим прикладом асиметричних договірних відносин є трудовий договір. Сучасне соціальне питання, а саме робітниче питання, по суті, зумовлене цією обставиною асиметрії влади між працівниками промисловості та власниками фабрик на початку епохи індустріалізації. Майже через 30 років після падіння Радянського Союзу, здається, поступово відходить у забуття те, що саме робітниче питання й у політичному сенсі тримало в напрузі цілу епоху. Існують серйозні сумніви щодо того, чи завершився б світський конфлікт між капіталістичним Заходом і комуністичним Сходом на користь Заходу, якби після Другої світової війни не вдалося приборкати капіталізм і розв’язати, зокрема, цей конфлікт між працею та капіталом. В історичній перспективі таким чином з експлуатованих пролетарів постали працевлаштовані громадяни, які, як і «капіталісти», отримали користь від ринкової економіки.

 

Соціальний аспект як цілісна складова ринкової економіки

 

Таким чином, сутність моделі та концепції порядку соціальної ринкової економіки полягає в тому, що соціальний аспект у ринковій економіці повинен бути не просто її придатком, а невід’ємною частиною. Це означає, що сам ринок повинен бути впорядкований відповідно до певних соціальних вимог та правил. Тож ідея полягає не в цілковито безмежній і жорстокій конкуренції, де роль (соціальної) держави звелась би до виїзду санітарним автомобілем на поле бою ринку для підбирання поранених та догляду за ними. Радше йдеться про організацію конкуренції за допомогою правил від самого початку таким чином, щоб, незважаючи на всю конкуренцію на ринку, вона була чесною та справедливою. 

Повідомлення про лекцію: https://zakarpattya.net.ua/News/185733-Naukovtsi-z-Nimechchyny-provely-vidkryti-lektsii-dlia-studentiv-UzhNU-FOTO

 
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм іменем.

Інші новини по темі:

  • Конференція ООН "Ріо +20" принесла позити ...
  • Президент підписав Стратегію екологічно ...
  • З конференції “Толерантність на кордона ...
  • РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХ ...
  • Понтифік закликав поглиблювати екологіч ...


  • Додавання коментаря