Заробіток на «чистій енергетиці»: Хто в Закарпатті лобіює будівництво малих ГЕС на річках Карпат (+ФОТО) » Інститут еколого-релігійних студій

Заробіток на «чистій енергетиці»: Хто в Закарпатті лобіює будівництво малих ГЕС на річках Карпат (+ФОТО) 18-04-2018, 13:12

 

Головне фотоКарпатські річки стали ласим шматком пирога «зеленої енергетики». Закарпаття – не виняток. Про те, хто саме з місцевих політики, можновладці та бізнесменів має відношення до генерації електрики з річок області – далі. 

Виробництво електроенергії з відновлюваних джерел зайняло важливе місце в комплексі енергетичних реформ в Україні і сьогодні всіляко підтримується та стимулюється з боку держави.

За планом Уряду, до 2020 року частка відновлюваної енергетики в Україні повинна становити 11%, до 2035 року — 25%.

В 2009 році в законодавчому полі запустили економічний механізм «зеленого тарифу», який залишається підґрунтям для розвитку альтернативної енергетики.

Зелений тариф — економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою.

Це саме та фінансово-мотиваційна і гарантійна законодавча складова, що забезпечує виробнику доступ до енергомережі, довгострокові контракти на придбання електроенергії, встановлення відносно високих цін відпуску електроенергії та надбавку за використання місцевої складової.

До 2015 року «зелений тариф» можна було отримати лише за наявності українського обладнання у проекті. Тоді, за відсутності в Україні доступного і якісного обладнання для малих ГЕС, дозволити собі подолати бюрократію та побудувати об’єкт могли тільки дуже заможні бізнесмени. Такі умови фактично створювали монополістів на ринку «чистої енергетики».

Згодом, у 2015 році механізм «зеленого тарифу» прив’язали до курсу євро до 2030 року, а дискримінаційні положення щодо «національної складової» замінили з обмежувальних на стимулюючий механізм — місцева складова стала бонусом. За її використання в проекті надається надбавка: за наявності більше 50% — 10% надбавки до тарифу, за наявності 30% — до встановленого тарифу плюсується 5%.

У 2018 році ставки “зеленого” тарифу коливаються від 209,66 до 1509,56 коп. за 1 кВт-год.

Прогнозоване Міненерго на 2018 рік виробництво електроенергії з відновлюваних джерел, без врахування великих ГЕС, складає 2030 млн кВт-год із 159 307 млн кВт-год, або 1,27% із загальної кількості електрики, яку планується згенерувати. Найбільше очікують «зеленої енергії» від вітрових і сонячних електростанцій – це 910 і 880 млн кВт-год відповідно. Решта – 240 млн кВт-год – інші альтернативні джерела, в тому числі і мала гідроенергетика.

На 2017 рік прогнозована частка була 1,06%.

За даними національного регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг – НКРЕКП) у 2016 році встановлена потужність малих гідроелектростанцій склала 90,0 МВт або 8% із загальної потужності виробників енергії з ВДЕ, що продається за «зеленим тарифом». Тоді як встановлена потужність вітрових і сонячних електростанцій в рази більша – 437,8 МВт або 39% та 530,9 МВт або 48% відповідно.

Менша встановлена потужність в генеруючих установок з біомаси та з біогазу — лише 59,1 МВт або 5%.

В той же час, частка електроенергії купленої ДП “Енергоринок” у виробників “зеленої енергії” та частка від її продажу енергопостачальникам у 2015-2017 роках, показує тенденцію зростання виробництва з усіх джерел, тоді як найбільш прибутковими залишаються сонячні електростанції.

Порівнюючи частку електроенергії виробленої малими гідроелектростанціями (далі – МГЕС) з частками згенерованими вітровими і сонячними, другі та треті більш економічно вигідні для своїх власників, коли для ринку електроенергії їхні кіловати обходяться в рази дорожче.
З екологічної точки зору що МГЕСи, що вітрові електростанції мають певний негативний вплив на довкілля (перші – для річок, їх гідрологічного режиму і риби; другі – для птахів та кажанів), тоді як СЕС не несуть видимої шкоди навколишньому середовищу.

Хто в Закарпатті заробляє на дериваційній трубі?

Сьогодні в Закарпатській області функціонує 9 МГЕС потужністю від 1 до 2,65 МВт та 1 міні-ГЕС потужністю 630 кВт, що загалом належать 4-ом компаніям. Дві з них – Оноківська та Ужгородська, – були побудовані ще в 1937 році, з того часу не зазнавали жодних перебудов і зараз у власності ТОВ «Акваресурсенерго». Інші, введені в експлуатацію в період з 2006 по 2016 роки, належать товариствам і приватним підприємствам, серед бенефіціарів яких є люди, які пов’язані родинними зв’язками із закарпатськими політиками чи можновладцями.
Ще до початку прийняття закону про «зелений тариф», у 2006 році, була побудована міні-ГЕС у Білині. У 2011-2014 роках з’явились МГЕСи у Красній, Тур’ї-Поляні, Нижньому Бистрому, в 2016 в Лопухові, у 2017 в Руській Мокрій.

Бізнес з генерації електроенергії із відновлюваних джерел потребує значних капіталовкладень.

Експерти називають середню окупність проектів малої гідроенергетики 6-7 років, а рентабельність інвестицій оцінюють в 9-11%.

Відомі прогнози і більш швидкого повернення інвестицій. Зокрема, для малої гідроелектростанції у Нижньому Бистрому Закарпатської області такий прогноз в документі «Оцінка впливу на навколишнє середовище», розробленої львівським приватним підприємством «Нордік» у 2014 році, склав 10 місяців при інвестиціях 4,6 млн євро.

Передісторія закарпатської МГЕС-лихоманки

В Закарпатті історія малої гідроенергетики почалась в 2006 році з появою міні-ГЕС на потоці Ільмин у Білині на Рахівщині.

Після введені дію закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення «зеленого» тарифу» в 2008 році, яким і запроваджувався «зелений тариф», виробництво «чистої енергії» з води зацікавило місцевих і українських інвесторів.

У 2011 році була розроблена «Схема розташування 360 міні ГЕС на гірських річках Закарпаття», яка була прийнята рішенням Закарпатської обласної ради того ж року і стала предметом судових процесів протягом 2012-2014 років.

Ініціатором і головним розробником цієї Схеми став Віктор Трикур, депутат Закарпатської обласної ради (партія «Єдиний центр») і генеральний директор Закарпатського обласного агентства із залучення інвестицій.

За висновками громадської екологічної експертизи 2012 року при участі провідних наукових інститутів НАН України — Інституту екології Карпат, Інституту зоології ім. Шмальгаузена та Західноукраїнського наукового інституту — реалізація цього задуму загрожувала знищенням численних карпатських річок через зміну їхнього природного гідрологічного режиму, в тому числі за межами країни.

За словами еколога громадської організації «Екосфера» (Ужгород) Оксани Станкевич-Волосянчук, ці висновки лягли в основу рішення Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України від 6 червня 2012 року «Щодо проблем будівництва малих ГЕС у гірській місцевості.
Громадські активісти за участі закарпатських природоохоронців подали позов у суд на прийняте рішення обласної ради і намагалися домоглись скасування вищезгаданої Схеми в судах двох інстанцій: у 2012 році постановою Закарпатського окружного адміністративного суду і в 2014 ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду.

Позовна заява до Закарпатського окружного адміністративного суду у 2012 році містила п’ять пунктів, які йшли всупереч українському законодавству:

- Порушений порядок прийняття рішень радою (ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);
— Порушення законодавства про інформацію (ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»);
— Порушення законодавства про корупцію;
— Перевищення повноважень радою (ст. 8, 12 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України «Про Генеральну схему планування території України»);
— Порушення законодавства про державні засади регуляторної політики.

Судовий позов був задоволений в повній мірі, проте Закарпатська обласна рада подала апеляційну скаргу і вже у 2014 році справу розглядав Львівський апеляційний адмінсуд, який ухвалив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Тож Схема була скасована як така, що не є містобудівним документом і не має права на існування.

Проте «документ» продовжує жити: в тому ж 2012 році його взяли за основу при розробці «Схеми інженерної підготовки та захисту території Закарпатської області», яку затвердило управління містобудування і архітектури Закарпатської облдержадміністрації в 2013 році.

«Схема інженерної підготовки та захисту території Закарпатської області» – складова основного містобудівного документу «Схеми планування території Закарпатської області» за яким просторово розвивається Закарпаття. Саме тому так легко визначаються місця для будівництва і будуються нові малі та міні-ГЕС на річках області — в цьому і полягає вся корупційна схема тодішньої влади.

Screenshot_1

Screenshot_2

Screenshot_3

Screenshot_4

Власники: імена і компанії

Губернаторська родина

 

http://dzerkalo-zakarpattya.com/?p=122586

 
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм іменем.

Інші новини по темі:

  • До кінця року в Україні побудують 34 нових ...
  • Колоквіум по співпраці ІЕРС та ЗІППО
  • Червона книга України поповнилася ще одн ...
  • Cонячна енергетика у Німеччині звітує пр ...
  • У Києві відбувся кліматичний форум «Енер ...


  • #1 написав: nachtrouHiEp (21 квітня 2018 18:15)
    ?? ???????? ????? ??????. --- ??? ??????????, ???? ??????? ??????. ?????? ?? ?????? ????? ???????. ???????? ????? ????, ?? ??????? ???? ? ????????? ??? ?????? ????? ????????? ????????? ??????? ????? ????


    --------------------
    #2 написав: scapigmr (21 квітня 2018 18:29)
    ??? ??? ??????! ??? ?? ???? ?????! --- ?? ????? ??? ????? ?????????? ????. ????????? ???? ???????? ??????? ??????? ? ??????????. ????? ???????? ????????? ?????, ?? ??????????? ??????????? ???? ? ????? ???????? ? ????? http://wdoxnovenie.ru/stati/1381/dvizhenija-narodnogo-tanca/ ????? ? ????? ?????
    Додавання коментаря